Науку часто плутають зі знаннями. Це велика помилка. Наука
це не тільки знання, це усвідомлення, тобто вміння користовуватися знаннями належним
чином.
Василь Ключевський
Сьогодні ми
завершуємо бесіду про вивчення іноземних мов і мову первинного виховання та
переходимо до наступної теми. Отже, щодня всі ми користуємось тією чи іншою
мовою, проте не завжди усвідомлюємо її, як наукове поняття і виняткове
суспільне явище.
Саме так, виняткове
суспільне явище, і це засвідчують функції мови: комунікативна і мислеворча,
які мають виразний соціальних характер. «Комунікативна функція (від лат. «communication» - спілкування) – це функція спілкування. (…) Спілкуючись за допомогою
мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому то мову вважають
найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію
виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти.»*
Загальновідомо, що
надруковані тексти бувають дуже різними, від «есемесок» - до енциклопедичних
статей і докторських дисертацій. І на який рівень володіння мовою підніметься
(чи опуститься?) дитина за роки навчання у школі – залежить не тільки від
вчителів.
Що робили під час
вагітності майбутній батько і майбутня мама? Лагідно розмовляли чи лаялись,
грали на музичних інструментах чи тільки у комп’ютерні ігри і «дурачка»? Читали
вголос книжки, співали у клубі, чи просто мовчки дивилися телевізор? Сиділи на
березі річки чи в «Однокласниках»?
Шановні мами,
проаналізуйте, будь ласка, що ваша дитина чула ще до народження, і на якій мові
чи мовах спілкувалися з вами в цей час родичі, друзі, сусіди і колеги?
Які телеканали і
передачі були вашими улюбленими під час вагітності? Який рінгтон був
встановлений на вашому телефоні? Техногенні чи природні звуки були навколо вас?
Агресивну чи мелодійну музику слухали ви тоді, і що переважало у вашому житті,
сміх чи плачі?
Все перелічене - це
теж освітній простір, який впливав на вашу майбутню дитину, задовго до того, як
ви одвели її до першого класу.
Саме це, безумовно,
і створює той фундамент, на якому дитя починає будувати своє мовлення і
мислення. За 6-7 років, які дитина проживає ще до школи, на цьому «фундаменті»,вже
й «стіни» піднімаються…
То що ж має робити
вчитель? Продовжувати «будівництво», якщо все було гаразд, чи розгрібати
катастрофічні «завали»? І це при тому, що основні мовні навички мають бути
сформовані до 5 років, бо саме цей період вчені називають найбільш сприятливим
для оволодіння навичками мови і мислення.
І що ж має робити потім
дитина? Щотижня відвідувати логопеда і намагатися не вживати «матюків», до яких
звикла, чи зазубрювати «Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких
приголосних та збігу однакових приголосних звуків»?
«Мислетворча
функція мови – функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не
тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому. Не випадково, один із
найвидатніших мовознавців ХІХ ст.. Гумбольдт назвав мову «органом, який творить
думку».*
А цей орган,
погодьтеся, має бути українським. І виробляти українські думки, навіть на
іноземній мові! Українські думки, по громадянству, ментальності, а не етнічній
належності.
Знання української
мови, як державної, є запорукою успішного спілкування, допоможе у здобутті
освіти, кар’єрному просування так само як і знання однієї, або декількох
іноземних мов.
В свою чергу,
знання іноземної - починається з досконалого знання і володіння рідною мовою. Це
місточок для спілкування з людьми з
інших країн. Відчувати себе з ними на одному рівні – значить мати спільну мову.
Недаремно в народі кажуть: «Вивчи мову – відкрий собі світ». І соромиться свого
незнання - не треба. Навчатися потрібно
все життя, у будь якому віці. Ось гарні приклади.
«Доступ до
безкоштовного онлайн-навчання отримали більш ніж 1млн. тимчасово безробітних,
учасників АТО і членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб з метою їх якнайшвидшої адаптації, підвищення
конкурентоспроможності на ринку праці і можливості отримати гідну роботу або
відкрити власну справу. (…) Розробники називають відмінною рисою навчання те, що курс враховує особливості
менталітета українців, адаптований до реалій країни і особливостям рідної
мови.»*
Є і місцевий
досвід. «Для державних службовців при Олександрійській районній державній
адміністрації організовують курси англійської мови. (…) Паралельно з державними
службовцями будуть організовані аналогічні курси для дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування, які проживають на території міста.
Викладатимуть волонтери із США та місцеві вчителі»**.
***
Тепер про відкриття
світу. Розпочинати треба, на мою думку, з відкриття України. З 4-5 класу, як
міські, так і сільські діти повинні знати і бачити, що Україна – це не тільки
біленька глиняна хата, калина, річка, степ, лелека… Не лише багатоповерхівка, лифт, супермаркет, планшет і
автомагістраль… Україна це ще й величні фортеці, романтичні замки, стрункі
вежі, загадкові підземні ходи, склепіння культових споруд, палаци і арсенали.
А щоб це знати,
треба дарувати дітям переважно освітньо-навчальні,
а не розважальні мандрівки. Детально про це – у наступному матеріалі. (Про
системний підхід до планування поїздок,
визначення маршрутів, їх безпечне проходження та очікувані результати.)
А тут, якщо коротко…
Знаєте, перше знайомство з Києвом треба розпочинати чесно: Золоті ворота –
Софія - Михайлівський золотоверхий собор – Володимирська гірка – Андріївський
узвіз - Лавра. Так склалася наша історія. І діти повинні знати її.
Маючи досвід
туристичних та екскурсійних поїздок, впевнений, що Мак-Дональдс,
«качелі-каруселі», «пірожено-морожено», цирк і зоопарк – це не Київ. Все це є і
в Кременчуці, то для чого ж так далеко їздить?
* Взято - https://m.censor.net.ua/news
**Взято – region.unn.ua/uk/news
Немає коментарів:
Дописати коментар