Для корабля,
команда якого не знає, куди пливе, не буває попутного вітру.
Сенека.
Освітній простір Олександрійщини — це не замкнене коло. Він багато років
вже відкритий та інтегрований в культурно-освітній простір держави,
а останні роки - і світу. Звісно, тільки для тих, хто має бажання
жити «на білому світі»*, а не за місцем прописки чи реєстрації.
Отже сьогодні мова піде про важливість освітньо-навчальних мандрівок і, зокрема,
про історію.
На мою думку, розпочинати мандрівний рух найкраще з 4–5 класу. Саме в
цьому віці, як міські, так і сільські діти, мають відчути, що Україна, це
не тільки біленька глиняна хата, калина, річка, степ
і лелека — в підручнику. Не лише багатоповерхівка, ліфт, планшет,
супермаркет, і автомагістраль — за вікном.
Україна — це ще й величні фортеці, романтичні замки, стрункі вежі,
загадкові підземні ходи, склепіння культових споруд, арсенали і палаци.
І все це відносно недалеко, і туди легко потрапити (навіть без жодних
магічних ритуалів!). Реально!
«Степами Давньої Скіфії, битими чумацькими шляхами, темними стежками
Холодного Яру, палаючими фронтами війн, мирними нивами тяглися й переривалися
тернисті шляхи народів, що мешкали на території України. В цьому вирі подій
виникали князівства, руйнувались союзи, спалахували війни – історія українських
земель упродовж двох з половиною тисячоліть зазнала багато трагічного й героїчного»**
Діти мають знати все це не тільки з підручника.
Доведено практикою в усьому світі, що потужною складовою розвитку
індивідуальності дитини та отримання нею якісної освіти — є навчальні
мандрівки та екскурсії. А вигідне географічне розташування залізничної
станції «Олександрія» відкриває просто фантастичні можливості. Нічні потяги
дозволяють економити час і розпочинати ранок (хоч і кожного вихідного
дня!) — у найцікавіших і найрізноманітніших містах і регіонах
України. Лише одна ніч, і…
На півдні нас зустріне — Одеса, Миколаїв, Очаків. На півночі — Київ,
Чернігів, Батурин. На заході — Хмельницький, Тернопіль і Львів. А на
схід, до Дніпропетровська і Запоріжжя — взагалі добиратися лише 5–6
годин. І від кожного з цих міст можна прокласти безліч радіальних
маршрутів, пройти їх, і повернутися додому.
А в понеділок — навіть не запізнитися на перший урок.
Зазвичай, планування поїздок має здійснюватися педагогічною радою школи,
або індивідуально, по кожному класу — класним керівником, після узгодження
з батьківським колективом. Подібне планування доцільно проводити на
початку 5-го класу, узгодивши тематику та загальні принципи таких мандрівок,
хоча б на найближчі п’ять років, до закінчення дітьми 9-го класу. Тільки
тоді реалізація цієї програми принесе очікувані результати.
Тобто, саме системний підхід до планування, дозволить ознайомити дітей зі
значним періодом історії народів, що проживали на території нинішньої України
з античних часів, у княжу добу, Середньовіччя, у козацькій
державі, і далі, до часів кріпацтва, Шевченка, УНР та Другої світової
війни.
Тобто, весь курс шкільної «Історії України» можна зробити для учнів
ближчим, чим він є у підручниках і зрозумілим «на дотик». Бо
історія — це надзвичайно важливо, і це не просто навчальний предмет!
«Я неодноразово повторювала, що історія України — це особливий предмет.
Програму можна змінювати хоч кожного року. Але вона мусить змінюватися не
з приходом нової політичної партії до влади, а з відкриттям
архівів або у зв’язку з новими подіями, які відбуваються тут
і зараз».***
Це стверджує Ганна Байкєніч — завідувач сектору методичної роботи
Українського інституту національної пам’яті, кандидат педагогічних наук. Вона
також є членом робочої групи з розробки нової програми з історії
України для 10–11 класів, тож це фахова, експертна думка.
Безумовно, визначаючи послідовність маршрутів, слід враховувати вік
і рівень розвитку дітей, досвід попередніх поїздок, навички самостійності
і самозабезпечення. Логічно, що тільки після кількох одноденних поїздок,
діти можуть поступово переходити до 2–5
денного таборування, з проживанням та ночівлею у наметах, з
самостійним приготуванням їжі, нічною вартою та багатокілометровими походами з
наплічниками (рюкзаками).
Впевнений, що дітей треба готувати не до іспитів, а до життя. Це ж
стосується також і заходів безпеки під час поїздок, які дозволять виробити у
дітей важливі навички самостійної та безпечної поведінки і досвід перебуванні у
найрізноманітніших середовищах.
Вміння, набуті під час таких походів-поїздок, це дещо інше, ніж споглядання
світу через вікно туристичного автобуса та прослуховування стандартних
«скоромовок» екскурсовода. Мандрівки дозволять дитині відчути і осмислити
масштаби різних явищ: від шкільного до Сорочинського ярмарку, від уроку
у шкільній краєзнавчій кімнаті до лекції в Національному музеї
історії України, від виготовлення паперових
моделей фортеці на трудовому навчанні, до Кам’янець-Подільської або Хотинської
фортеці — за стінкою власного намета.
Ось так, облаштовуючи табір на ночівлю, чи готуючи їжу на вогнищі,
займаючись начебто побутовими справами, раптом гостро відчуваєш себе не тільки
власником цієї фортеці, а й
нащадком тисячолітньої історії, що
творилася на цих землях. А якщо у такому поході, разом з вчителем, прийме
участь чиясь мама або тато - то це, взагалі, створить для дітей супер-комфортну
психологічну атмосферу для розвитку власної індивідуальності. Пару днів та
ночей у такому середовищі, і ваш учень — вже друга людина. Але, «не
раптово». Ця програма розрахована на середнестрокову та довгострокову перспективу.
За принципом «від простого до складного», про козаччину, приміром, можна
дізнатися спочатку в одноденній екскурсії до Дніпропетровського
історичного музею (у 4-5 класі), а потім, проживши декілька днів
у наметах на острові Хортиця (у 7–8 класах).
На тій самій Хортиці є можливість (перевірено!) не тільки відвідати Музей
історії козацтва, а й познайомитися з його фондами і сховищами.
Не тільки плавати і пірнати зі скель, а й провести практичне заняття
з геології, попрацювати над вивченням унікальних ендеміків, вивчити
екологічний стан острова та прибрати ділянку берега після «відпочинку» дорослих
«паперєдніков». Саме так ми і робили з гуртківцями.
***
З 2005 року, взявши за основу
історико-культурний принцип, туристично-краєзнавчий гурток з Попельнастого
реалізовує власний проект: «Слідами запорожців. Замки та фортеці України»****.
Значна кількість наших випускників за ці роки здійснили поїздки саме цими,
козацькими, маршрутами.
Окремі мандрівки були настільки вдалими, (як з точки зору логістики,
так і за очікуваними і, навіть, неочікуваними результатами) що вони
повторювалися двічі - тричі з різними дітьми.
Деякі з них уже дорослі і мають власних дітей та нових друзів,
яких теж «підсажують» на мандрівки визначними (в історичному плані) місцями
України.
Минулого літа, наприклад, «новенькі» пройшли маршрутом
Меджебіж — Хмельницький — Кам’янець-Подільський — Хотин — Національний парк
«Подільські Товтри» — Бакота. Ми з «новенькими» дивувалися, коли натрапляли на
залишки вогнищ «стареньких»... Як
з’ясувалося, вони здійснили ретро-подорож уже дорослими, за тиждень до нас. Як
потім зізналися «старенькі»: «Ми скучили за далекими, але рідними
з дитинства місцями. Та й це… Ми не все тоді, у 10–13 років
роздивилися».
Шановні читачі, схочете роздивитись - мандруйте разом з нами, або самостійно,
надзвичайно цікавими шляхами. Пропонуємо для бажаючих ще два (перевірених!) туристичних
маршрутів-перлин. Найближчий і досить екзотичний:
Одеса — Білгород-Дністровський — Шабо — Одеса.
Дуже контрастний маршрут де можна поєднати: відчуття цілковитої волі на
морському узбережжі, де будете тільки ви, сонце, пісок і дельфіни - з вулицями європейського
міста і розкішною виставою в оперному театрі, а також прогулянкою по одній з
найбільш збережених фортець України - Аккерманською. (Шабо, як ви розумієте, тільки
для дорослих.)
Складний, далекий, але рафінований маршрут:
Тернопіль — Підгірці — Берестечко — Олеськівський
замок — Луцьк — Дубно — Тараканівський
форт — Кременець — Вишнівці — Збараж — Тернопіль. Два дні, чотирі області,
вісім замків та фортець. Дуже круто. І
корисно. Як дітям, так і дорослим.
P.S. Так, щоб роздивитися і зрозуміти світ і себе в ньому, потрібен час.
Іноді, треба і до «сусідів» зазирнути.
Приємно, що все більше вчителів та батьків звертають увагу і на міжнародний
досвід, та намагаються мандрувати разом з дітьми не тільки Україною, але й за
її межами. Як писав великий Кобзар: «І свого не цурайтесь, і чужому
навчайтесь».
Екскурсії до закордонних навчальних закладів набувають все більшої
популярності серед учнів, батьків, вчителів та освітян Олександрійщини. Є вже
і студенти, що навчаються у Польщі, Німеччині, Великій Британії… До
речі, кажуть, що у Варшаві купити квартиру - дешевше, ніж у Києві.
Тож думайте, куди ви вкладаєте свої гроші. Бо освітній простір
Олександрійщини — це не замкнене коло. Вже багато років він відкритий та
інтегрований в культурно-освітній простір держави, а останні роки – в
освітній простір Великого Світу.
* «Ну, а где Вы живете, где вы прописаны? - Я нигде не живу. - Он
поэт, он на белом свете живет.» З кінофільму «АССА», 1987 рік.
** Брама Європи Сергій Плохій;-
Харків: 2016
*** Взято — censor.net.ua/resonance/404558/
**** Фото можна переглянути за адресою popelnaste.kr.ua
та popelnastebk.blogspot.com
