Барокову книгу олександрійця Валерія Жванка         представили у столичному музеї

У київському музеї відомого письменника Шолом-Алейхема презентували книжку дослідника з Кіровоградщини, лауреата премії імені Володимира Ястребова, педагога і цікавої, непересічної постаті сучасного краєзнавства нашого степового краю Валерія Жванка. Презентували його «Барокові закапелки Олександрії» – книгу із 270 сторінками цікавих і яскравих текстів та авторських фото.

Місце проведення презентації, як кажуть, козирне – центр Києва. Тут сучасне мистецтво Пінчук-арт-центру є сусідом Бессарабського ринку та найбільшої ділової артерії столиці – Хрещатика. Але в цьому химерному, практично бароковому поєднанні минулого і сучасного, ділового і мистецького є схожі риси із книгою олександрійця Валерія Жванка. Він пише історію рідного міста, рідного краю, представляючи її у світі, який  об’ємний, живий, наповнений враженнями, відчуттями та пошуками.
 
Можливо, саме тому 15 листопада зал столичного музею Шолом-Алейхема заледве вмістив всіх, хто бажав потрапити на презентацію. І були тут і школярі, і вже вкриті сивиною люди, і студенти, і люди середнього віку, а загалом всі, кого можна зарахувати до любителів красного письменства, а ще до діаспори з Олександрії чи взагалі з Кіровоградщини. Вони прийшли почути та побачити світ багатовимірного рідного міста, де живуть і працюють люди різних націй, де співіснують різні культури й є різні світогляди.
 
Варто згадати, що на київській презентації дали власну оцінку цій книзі (і ці оцінки були схвальні) письменник і поет Йосип Спектор, кіровоградська журналістка Людмила Макей. А очільник Олександрійської організації Національної спілки журналістів України Ірина Балашова висловила думку щодо актуальності видання. Вона підкреслила, що в книзі Жванка вже давно живуть одним життям місто та район, не поділяють на своїх та чужих жителі однієї громади, що гуртується навколо назви “Олександрія”.
 
Автор цих рядків, виступаючи на презентації, розповів про велику любов Валерія Жванка до рідного міста і про те, що за простою та доступною мовою книги, яка наповнена яскравими образами, насправді прихована професійна праця краєзнавця, етнографа, людини, що знається на мистецтві та літературі, може по-філософськи глибинно досліджувати і сприймати життя та людей.
 
Сім’я Жванків: педагог і поет Зінаїда Жванко, краєзнавець і педагог Валерій Жванко, донька Оксана Мальована (Жванко), яка є педагогом і в той же час автором графічних робіт, на думку Йосипа Спектора,– це образ чехівської інтелігентної сім’ї, яка несе у народ, до простих людей, світло культури. З таким висловлюванням важко не погодитись.
 
Залишивши свого часу затишну теплу міську квартиру в Олександрії і обравши собі нову домівку серед степів та вільних вітрів села Попельнастого, Жванко ще більше уваги став приділяти творчості, він бачить і знаходить прекрасне в простому і звичному, намагається висвітлити це у своїх роботах. До речі, разом із книгою презентували киянам і роботи Оксани Мальованої, яка перетворилась у залі музею з викладача в автора цікавих графічних робіт, деякі з яких прикрасили видання батька.
 
Не думаю, що зараз є потреба перераховувати всі здобутки автора на професійній та краєзнавчій ниві. Це справа іншої публікації. А от сказати про тих, без чиєї допомоги книжка залишилась би лише авторською ідеєю і не змогла б прийти до широкого кола читачів, варто: це Віктор Недобиткін, Любов Мороз. І, звісно, цілий колектив людей, які допомагали у народженні видання і яких згадує автор у книзі.
 
А про що ж, запитає читач, книга? Про це важко розповісти у статті. Бо, незважаючи на скромний обсяг, книжка Валерія Жванка настільки різна, що залишається лише процитувати декілька заголовків окремих розповідей: “Лексикон інтимних закапелків Олександрії”, “Смак життя”, “Магічне коло – коло хати”, “Понарошку Сталін”, “Розкопки” театральної Олександрії”, “Радість і жах польоту”. А ще ж є і російськомовна частина книги, де свої цікавинки – “Тайны старой синагоги», «Главная книга города Александрии», «Улица башен». Мені здається, що тільки перелік цих заголовків може заінтригувати читача, щоби він  звернув увагу на талановито написану книгу. Зрештою, саме у цьому і було завдання статті. До речі, книжка у бібліотеках є. Спробуйте прочитати  – ви насправді отримаєте насолоду від барокових закутків, таємниць та простих істин Валерія Жванка.

Віктор ГОЛОБОРОДЬКО

"Нарнодне слово", четвер, 26 листопада 2015 року, № 48 (3226)