неділю, 20 березня 2016 р.

"Над всеми воротами..."


"Над всеми воротами были выставлены национальные (...) флаги. По ним  Петя привык судить о богатстве домовладельца. Были флаги небольшие, полинявшие, на коротких палках, кое-как привязанных к воротам. Были совершенно новые, громадные, обшитые (...) шнуром с пышными (...) кистями до самого тротуара."
                                                                 Валентин Катаев. Белеет парус одинокий



Майже на всіх будинках по вулиці Базарній (так само як і на інших вулицях в історичній частині Одеси) збереглися металеві підставки під прапори. Їх форма різноманітна, стилістично узгоджена і з архітектурою будинку, і з візерунком на гратах воріт, і з фінансовими можливостями домовласника.

Мій провідник показав декілька таких зразків. Тримаються вони за стіну досить міцно, не зважаючи на те, що витримали не одну окупацію, та безліч режимів, урядів, царів, президентів і державних утворень.

Для захисту стін будинку від пошкоджень колесами возів та карет – здавна використовували чавунні тумби. Поділюся з вами таємницею - мені вони і сьогодні нагадують піратські гармати, вкопані біля стін приморської фортеці.

Проте, сама Одеса - це справжня літературна фортеця. Письменники, чия творчість починалася, або була пов'язана з цим містом - тримаються серед зразкових, не зважаючи на чергові зміни влади і прапорів. Підтверджує це - літературний музей міста. 

Саме тут вас не тільки ознайомлять із зоряним сузір'ям одеських письменників, а й розкажуть (якщо поталанить!) про неофіційні і таємничі куточки на літературній карті міста.

пʼятницю, 4 березня 2016 р.

Коло воріт - навиворіт

"Он принадлежал к категории так называемых "уличных мальчиков", а потому знакомства у него были обширные" 
                                                                               Валентин Катаев. Белеет парус одинокий


Звісна річ, по Одесі можна помандрувати екскурсійним автобусом. Побачити місто з вікна. Але ми обрали інший шлях. Син моїх знайомих, з дозволу батьків, показав мені  місто по-своєму.

Дуже хотілося побачити ті куточки, що пов`язані з Валентином Катаєвим. Пацан поставився до цього просто. Сказав: "Без базара. Гуляем по Базарной". І ми рушили у нутрощі міста.

Це двір, а он - і вікна квартири, в якій колись жила родина Катаєвих. Саме цей двір і світ навколо нього став відомий читачам, як світ героїв повісті "Белеет парус одинокий".

 Тут так затишно, неначе міста зовсім не існує. Тут чути тільки гомін двору, відчувається його особливий, приморський ритм, затишок і прохолода. Ну ладно, ще пахне смаженими бичками,  і...


Невипадково у більшості старих дворів були свої водорозбірні колонки. В колишньому дворі Катаєвих вона і сьогодні працює. Я також з неї пив. Отже, початок є! Ну що, рушили далі?