Короткий зміст:
файл
містить
матеріали до уроку позакласного читання
за казкою\повістю А. Ліндгрен “Пеппідовгапанчоха”, та шість методичних
рекомендацій щодо вивчення казки Р. Кіплінга “Мауглі”.
Концептуально, Пеппідовнапанчоха розглядається
автором наступних уроків, як
“подруга”
Мауглі, яку він (Мауглі) “заслав” до
міста. В більш загальному значенні обидва тексти є такими, що руйнують
стереотипний світ дорослих, їх уявлення про належне, прийнятне і гідне. І це є
добре. Багатозначність цих текстів завжди розуміли і розуміють укладачі
програм. Саме тому “Пеппі…” внесено до списку позакласного читання, а “Мауглі”–
традиційно вивчається в школах всього світу. Враховуючи, що переважна більшість
вчителів зарубіжної літератури – жінки, пропоную чоловічій та батьківський
підхід до роботи з цими казками.
Хоча
Багіра не завжди сприймала педагогічні ідеї Балу, нашийник свій вона таки
скинула, і замок з гратів таки збила з одного маху. “ Мене годували крізь грати
з залізної миски, аж поки однієї ночі я не відчула, що я, Багіра, - пантера, а
не людська забавка.
А
оскільки я вивчила людські звички, то в Джунглях мене вважають страшнішою за
Шер-Хана.”
Тож
і Пеппі, (як і Єкзюпері) довго жила серед дорослих. Вона бачила їх зовсім
зблизька. Та від цього не стала думати про них краще. Тому і вона в місті –
страшніша за Багіру.
Як для злодіїв, так і для
поліцаїв.
У
тексті автор свідомо використовує “суржик.”
У дужках - номер сторінки цитованного
видання.
Урок з позакласного читання за повістями
А.Ліндгрен про Пеппі Довгапанчоху
Епіграф
до матеріалу:
“У дітей немає ні минулого, ні
майбутнього, але вони, на відміну від нас, дорослих, вміють користуватися
теперішнім.”
Жан Лабрюйер
Мета
уроку: Розвивати та закріплювати навички
аналізу художнього тексту, спостережливість та критичне мислення учнів через
знайомство з повістями А. Ліндгрен “Пеппі…”, дати уяву про гротесковий та
карнавальний стилі мислення та мовлення.
(Аналіз
тексту здійснено за Ліндгрен А. Пеппідовгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на
даху: Повісті: Для мол. шк. віку \ Пер. зі швед. О.Д. Сенюк: (Передм.
А.Г.Костецького): Мал. Ілун Вікланд.- К.: Веселка, 1990. – 616 с.: іл.)
ЖАНР
І ОБРАЗ
За жанром це фантастично-гротескові,
сатиричні повісті з елементами притчі. Вони подають альтернативний та критичний
погляд на європейську цивілізацію середини ХХ століття. Пам’ятаймо, що існує
три окремі книги: “Пеппі Довгапанчоха”, “Пеппі сідає на корабель”, “Пеппі
Довгапанчоха в південних морях”. Написані вони не одночасно (1945-52, п.
1968)., від книги до книги образ героїні еволюціонує та диктує автору певну
логіку свого розвитку. Характеризуючи
героїню, з самого початку треба визнати, що образ Пеппі, як літературного
персонажу – це не образ дивачки, чи божевільної, або
“весьолої та странної дєвочки”. Пеппі – це образ Бунтаря. До речі – щасливого і
самодостатнього Бунтаря, на відміну від її текстуального оточення. “ Як усе-таки гарно жити, - мовила Пеппі,
випростуючи ноги.” (30)
Її літературними попередниками можна
назвати в українській літературі: образи
Мирослави з “Захара Беркута” І.Франка,
Наталки з “Тигроловів” І. Багряного… В реальному світі від Пеппі є щось у (тої таки ж ) співачки
Руслани, та й в самої авторки, Астрід Ліндгрен.
З творів зарубіжної літератури
попередниками Пеппі є: Мауглі, її старший братик (бо написаний раніше) , Дон
Кіхот - її дідусь, (бо написаний ще раніше)…
Торкаючись історії появи “Пеппі…”,
звернемо увагу не на час написання, а на час фактичного творення тексту. Книга
визрівала в роки Другої світової війни. Що це було - на час Війни? Втеча, альтернатива, протест
матері? (Ми ж все робили як годиться, демократично і по-європейські... То
звідкіля ж такі жахи? Якщо є така війна, то, можливо, і Бога немає? Значить, за
героєм Достоєвського, можна усе?)
Творення “Пеппі…”, яке почалось в усній
формі в 1941 році, схоже (якщо вірити Керролу та Ліндгрен) на історію створення
“Аліси…” Як згадує сама письменниця, вона
“… почала вигадувати дивовижні пригоди, які б відповідали надзвичайному імені
дівчинки.” (9) Спочатку це була усна розповідь для своєї хворої доньки
Карін, а вже потім доопрацювання розповіді - до рівня художнього тексту. ( Дивись с.238 Волощук Є.В. Зарубіжна література: Підруч.
Для 5-го кл. загальноосвітн. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – 272 с.: іл.)
Реальність в повістях про Пеппі тісно
переплітається з фантастикою, завдяки чому й вибудовується їх казковий сюжет.
Читати таку книгу приємно. Це несподівано цікава, смішна і, водночас, сповнена
гіркої іронії книга. Скористайтеся
наступним матеріалом - на свій власний розсуд, якщо “Пеппі …” вам дійсно до
сердця.
ПРЕДСТАВЛЕННЯ
ГЕРОЇВ
Перші слова, які дев’ятирічна Пеппі говорить на
сторінках книги, це слова, звернені не тільки до мами, а й до читачів! “- Не бійтеся! Я не пропаду.” (15) Перші
слова, які Пеппі говорить сусідським дітям:
“- Чого я йду задки? – перепитала Пеппі. – Хіба ми живемо не у вільній державі?
Хіба не можна ходити так, як кому хочеться? ” (19) В цих словах - вся
Пеппі. З цього все і почалося. Не тільки ходіння, а й всі пригоди – задом
наперед! Суцільна пародія на “обнакновену жізьнь”. Пеппі не просто руда, вона,
як кажуть наші сусіди-росіяни : “РЫЖАЯ”. В значенні - клоун. Сюди можна додати
ще й її літературний портрет, і з
обговорення цих уривків розпочати роботу в класі. ( Дивись с.260 Волощук Є.В.
Зарубіжна література: Підруч. Для 5-го кл. загальноосвітн. навч. закл. – К.:
Генеза, 2005. – 272 с.: іл.)
На противагу Пеппі, її сусіди – просто
середньостатистичні діти з реклами. “…
двоє гарненьких дітей – хлопчик і дівчинка. Хлопчика звали Томмі, а дівчинку –
Аніка. Обоє вони були дуже чемні, гарно виховані й слухняні. Томмі ніколи не
кусав нігтів, і завжди робив те, що загадувала мама. Аніка не вередувала, коли
їй чогось не давали, і завжди була мов лялька, у своїх гарно випрасуваних
ситцевих сукенках, яких ніколи не бруднила. Томмі і Аніка мирно гралися у
своєму садку…” (17)
Просто Кен і Барбі з рожевої пластмаси в
Едемському садочку! Томмі і Аніка ведуть буденне і злиденне, в духовному плані,
життя, разом зі своєю родиною в шведському містечку ХХ століття, поки не
зустрічають Пеппі. Якщо просто зіткнути описи дітей, на перший погляд здасться,
що ці діти – антиподи. Пеппі - втілення хаосу, анархії та неохайності. Томмі і
Аніка – порядку, закону та акуратності.
“Та не так сталося, як гадалося.” Якість домашнього та шкільного вишколу
виявилася такою низькою, що діти потяглися до Пеппі. Пройде кілька днів, і до
школи вони, як і завжди, будуть йти, але
ж до Пеппі – мчати! Правда, слід визнати, що діти мчали після, а не замість
школи. Та й відвідують Пеппі після
буденного домашнього життя, а не замість
нього. Та це ж ще тільки початок!
Пеппі Довгапанчоха – це Мауглі в місті.
Це набіг на місто (ні, не Джунглів!) Здорового Дитячого Глузду.
Пеппі - “…надзвичайна вигадниця й мрійниця, чудовий надійний друг,
розумне і кмітливе дівча. ” – так характеризує її А. Костецький, автор
передмови до вищезгаданного видання.
Не забуваймо, “НАДзвичайна мрійниця”.
НАЗВА КНИГИ ТА ІМ’Я ГЕРОЇНІ
В назвах книг трилогії, якщо розташувати
їх послідовно, ясно простежується певна драматургія та динаміка розвитку подій та характеру героїні. До цього
додумаються навіть п’ятикласники:
“Пеппі Довгапанчоха”, “Пеппі сідає на корабель”, “Пеппі Довгапанчоха в
південних морях”.
Звертає на себе увагу співзвучність
слова “Пеппі” з англійським “хеппі”, що є загальновживане, інтернаціональне і
означає - щастя. “Хіппі” з’являться дещо пізніше, але з тих
самих причин, що викликали й появу Пеппі. Неприйняття буденного, автоматичного
життя - є головною причиною появи таких книг, суспільних рухів, та їх лідерів.
І відповідаючи на питання вчительки про власне ім’я, Пеппі повідомляє значно
більше, ніж ім’я.
“
– Мене звати Пеппілотта Віктуалія Гардина Рута, дочка капітана Єфраїма
Довгапанчоха, колишнього постраху морів, а тепер негритянського короля. Пеппі
моє здрібніле ім’я, бо тато вважав, що повне, Пеппілота, вимовляти надто
довго.” (38) Цей уривок теж можна продуктивно
аналізувати в класі.
Довгапанчоха – довге слово, що написано
неправильно, позначає прізвище героїні, що веде, на думку обивателів,
“неправильне” життя. Але авторка, написавши саме так, тим самим узаконює та
легалізує саме таке написання, і разом з тим, право на саме такий спосіб життя
для своєї героїні та її роду.
ДИТИНСТВО
– ВІЧНА ХИМЕРИЧНА “ХОВАНКА”
“Політичне кредо” Пеппі та її друзів – Щасливе Дитинство Назавжди. Світ
дорослих здається їм безглуздим, сірим та незручним для щастя. А оцінюють вони
цей світ тверезо, доволі критично, та ще й з сатиричним забарвленням. Світ дорослих настільки нудний та нестерпний,
що герої-діти постійно намагаються від нього десь заховатися і кудись утікти. І
Пеппі-героїня, і “Пеппі ” – книжка, чудово допомагають це здійснити. Як
вигаданним, так і реальним дітям.
В першій книзі, діти тікають до сусідньої вілли з промовистою назвою
“Хованка”. Вілла, як острівець, як справжній дитячий будинок, але в оточенні,
переважно кількісно, дорослого світу. Тому
світові це не подобається. Але, коли поліцаї повідомляють Пеппі , що “...всі тітки і всі дядьки ухвалили, що
дівчинку з вілли “Хованка”слід негайно забрати до дитячого будинку” (30), Пеппі
гордо заявляє, що вже має такий будинок. “
– Я дитина, а це мій будинок, отже це і є дитячий будинок” (31) Корочє, розкуркулення не вийшло. Бо це –
шведський соціалізм, а не…
Вперше потрапивши на віллу Хованка, Томмі
і Аніка, як обережні коти, обнюхують найважливіші “кути”, з’ясовуючи для себе правила
тутешньої “гри”.
“–
А твої тато й мама хіба не живуть тут?
-
Ні,
більше ніхто не живе, - радісно сказала Пеппі.
А
хто ж тобі каже, коли ввечері йти спати і все інше? – запитала Аніка.” (20) Для Аніки функції батьків цілком зрозумілі. Батьки
– це будильники, що командують. Не так все у Пеппі. “- Моя мама – ангел, а мій тато – негритянський король! Не всі діти мають
таких гарних батьків, любила похвалитися Пеппі. ” (15) Пеппі фактично
сирота, але стверджує, що має батьків.
В першій книзі Пеппі піддає сумніву,
перевірці, а врешті решт – осміянню, майже всі цінності сучасної цивілізації:
школу, поліцію, злодіїв, жіночу моду, правила поведінки та етикету, рекламу,
торгівлю, видовища, домашній побут, режим дня, стереотипи мислення… Взагалі
весь усталений порядок речей. Як молодий Маяковський: “Будьте добры, причешите мне уши… Сумасшедший, Рыжий, запрыгали слова,
\ Ругань металась…. ” Але багатьом дітям подобається, коли перукар зеленіє.
Дива, що творить Пеппі, шокують як
читачів, так і малих та великих героїв повісті. Але шок у дітей проходить так само швидко, як і в читачів.
Пеппі, як психотерапевт, непомітно – розкодовує дітей.
Спочатку обоє дітей стоять “витріщівши очі”, але потім реакція їх
змінюється. “…спершу Аніка боялася
сідати на коня, та коли побачила, як весело їздять Томмі і Пеппі, теж
зважилася. ” (34)
Але вже на кінець першого дня діти
зовсім по-іншому оцінюють і Пеппі, і своє минуле життя.
“
– Як добре, що Пеппі тут оселилася, правда, Аніко?
-
Ще
б пак! – відповіла Аніка.
-
-
Я вже забув, у що ми гралися раніше, поки її не було. А ти пам’ятаєш?
-
Та
грали в крокет абощо, - мовила Аніка. – Але, по-моєму, з Пеппі набагато
веселіше. А в неї ще й кінь і мавпа!” (35)
Дорослий же загал, що населяє простір
повісті, залишається незмінним. Образи дорослих не мають розвитку, не
еволюціонують. Вони є знаком, символом, втіленням певної сценічної маски.
Сірість, Тупість, Обмеженність, Агресивність, Користолюбство. Це типажі, як і Бабай,
Вовк, Баба Яга, Телесик…
В другій книзі до вілли-острова
додається вже острів, де крім дітей – немає нікого. Щоправда острів знаходиться
на озері, і він, як і втеча, дещо іграшковий. Та й сама втеча – не
довготривала, всього на два дні. Але саме на цьому острові з’являється мрія про справжній
острів. “Я б хотіла пробути тут ціле
літо.” (160 Тут вже дітки допались,
натішились і почали мріяти про волю…
І, нарешті, в третій книзі, їх мрія
реалізується. Відбувається справжня втеча від “січасної” ( Саме так! Січасної.
) цивілізації. Втеча на справжній острів
в Південних морях, на майже острів
Утопію, де збуваються дитячі мрії! Тут живуть в гармонії з природою та поміж
собою і дорослі, і діти. Тут триває “золотий вік”, який останнє людство вже
втратило… Їх всього 126 - жителів острова Химерія. Яка промовиста і сумна
назва! Як і назва вілли “Хованка”… І тут є що аналізувати учням.
АКТИВНІ
ДІЇ
Який існує стереотип дитини у будь-
якому суспільстві? Дитя: простеньке,
дурненьке, слабе, бідне. Так спочатку сприймають і Мауглі у Вовчій Зграї. Дитя
- майже Жабеня. Та Пеппі, з допомогою А. Ліндгрен та її фантастичних припущень,
ці стереотипи руйнує. Найважливіше фантастичне припущення в повісті – це
надзвичайна сила дівчинки. Хочя ця фантастика, є лише втіленням реальних мрій
багатьох скривджених дітей про захист і притулок. Пеппі чинить не помсту
насильству – а індивідуальний опір. І найчастіше цей опір в повісті
супроводжується сміхом. Сміхова культура, як в повісті, так і в житті –
надзвичайно важлива. Тому - завдання вчителя, розкрити сміховий потенціал, на
доступних для дітей прикладах. В повісті
про Пеппі таких прикладів – безліч.
Звернемо увагу учнів, що в усіх описаних
конфліктах (зі злодіями, бешкетниками, розбишаками…), надзвичайно сильна Пеппі
- ні разу нікого не вдарила. Але обов’язково –
висміяла. І злодії – червоніють, соромляться… Пеппі відповідальна за свій дар –
фізичну силу. Тому й обережно поводиться з різними нахабами, як маленькими, так
і дорослими. Це дуже нагадує мудру поведінку Гуллівера серед ліліпутів… Різну
погань, вона піднімає в повітря, висаджує на шафу та на дерева, високо підкидає
і не ловить… Хто ж стає її “жертвами”? Це місцевий злодюжка-рекетир, що забирав
та розкидав ковбаски, бешкетував на вулицях, підлітки-розбишаки… Пеппі як
прокурор, (або й Воланд) оголошує їм вироки. “Ви боягузи. Нападаєте п’ятеро
на одного! Це неподобство. Та ще й штовхаєте беззахисну дівчинку. Ганьба!” (28)
Дорослі та поліція цього містечка –
бешкетників не чипають, бо бояться. Так само дорослі бояться та бездіють і під
час пожежі. Поліція і пожежники в просторі повісті, волею автора – зовсім
немічні. А Пеппі, ну просто тобі “Крепкий горішок”, праобраз Бетмена, Джеймса
Бонда, Людини-Павука та Супермена. Саме вона
рятує дітей від розбишак, від акули, від вогню на пожежі, від нудних
шкільних уроків, від принизливого благодійництва. Взагалі від усього, що є
реального в сірій буденності… Тільки за
все це її не “…ищут прохожие, ищет милиция…” Ще трохи, і Пеппі має заслужено
носити “…знак ГТО…” на своїй саморобній сукенці. До речі, про сукенку. А чому
вона саморобна ? Грошей-то в дівчинки – повна торба, але ні до бутіку, ні до
кутюрье вона чомусь не йде… І не тому, що скупиться
скупиться! На це треба звернути увагу дітей, як буде час. Ще Пеппі добре
знається на праві власності, справжніх цінах, грошах. Але зневажає їх.
Безумовно, її поведінка, чистої води
донкіхотство, але це лицарство - свідоме.
Буденне життя, як Вовк з “Червоної
шапочки”, поглинуло багатьох дорослих та дітей. Але прийшла Пеппі, “розрізала
вовкові живота”, і вийшли звідти Тонні і Аніка, живі та щасливі…
ЗІТКНЕННЯ
СВІТУ ДОРОСЛИХ ТА ДІТЕЙ
Вчительку, яка апелює до, як ій
здається, природного бажання кожної дівчинки стати справжньою дамою, Пеппі
перепитує про образ справжньої дами. “Такою,
що носить на носі серпанок і має три підборіддя?” (132) А потім відверто
пояснює вчительці: “Розумієш, я вже
вирішила, що коли виросту, то стану морською розбійницею. (…) Як ти вважаеш,
можна бути одночасно морською розбійницею і справжньою дамою?”(132) І вже
на другий же день, в наступній главі, виконує “практичну роботу” з правил
пристойної поведінки. Збираючись “вийти на люди” Пеппі коментує свої дії так: “- Я так вважаю: коли йдеш на ярмарок, то вберися, як
справжня дама.” Одягається вона свідомо за
законами карнавалу, а її поведінка, безумовно, виклик суспільним смакам. “…Пеппі начорнила сажею брови, намастила
червоною фарбою губи та нігті, і вбралася в гарну бальну сукню до п’ят, з великим
викотом на спині, крізь який було видно червоний ліфчик.” (135) Поведінка
“догори ногами” в переносному значенні, реалізується Пеппі буквально. “Вона стояла на голові… Бальна сукня опала
їй на шию, і люди, що дивились збоку, бачили тільки червоний ліфчик, зелені
штанці й довгі чорні ноги – одну в чорній, а другу в рудій панчосі,- якими
Пеппі грайливо вимахувала в повітрі.” (137) Після приборкання тигра ( а
раптом хтось з учнів згадає Шер-Хана?), який подер її одяг, Пеппі продовжує
глумитись над образом справжньої дами. Вона знаходить ножниці і: “…не роздумуючи, підрізала спереду сукню
вище колін і задоволено сказала: - Ну от, я тепер ще елегантніша: маю викот і
вгорі, і внизу.” (143) Подібна епатажна поведінка Пеппі не є ознакою її
розбещенності, а лише наслідком одвічної дитячої розхрістанності та
безпосередньости. Якщо ж говорити про асоціації, то скоріше згадається
острижена наголо дівчинка з кінофільму “Чучело”, яка робить таку “зачіску” на
знак протесту проти оточення, яке її зацьковує…
Так,
настає час, коли у містечку для Пеппі, та її друзів – вже не вистачає
простору. Вони мріють не про ізоляцію та Проти - Стояння з усім світом, а про
нормальне життя. Тому вони й опиняються на острові. На цьому острові добре, як
і на віллі! Ніякого телевізора, ніякої тобі реклами! Геть відсутні благодійники
та вчителі, злодії та поліція, мовчазне та залякане населення, податки та
комунальні платежі…“Дні минали один за
одним. Чудові, теплі дні, в чудовому світі, сповненому сонця, блискучої
блакитної води й запашних квіток.” (250) Дорослі на Химерії, майже зовсім не дошкуляють
дітям, але діти безмежно раді, коли залишаються зовсім самі. Дорослі
їдуть на сусідній острів для полювання, і питають, чи не будуть діти за ними
сумувати. У відповідь Пеппі виголошує: “Того
дня, коли я почую, що якісь діти зажурились, коли їм випала нагода пожити самим,
без дорослих, я вивчу всю таблицю вноження ззаду наперед. Присягаюсь…” (234) Вслід
відпливаючим дорослим Пеппі ще й додає побажання: “Якщо ви не повернетесь до мого п’ятдесятиріччя,
я почну розшукувати вас по радіо.” (235)
До її п’ятидесятої річниці близько сорока
років! Оце масштаби гри та дитячих мрій!
Коли б тільки дорослі знали, як вони іноді надоїдають дітям, виголосив колись
Бернард Шоу! Воїстину, Пеппі - чесне дитя! Мало їм світу без нас, дорослих,
вони ще й самі назавжди хочуть залишитись дітьми!
“
-Так, час летить, і починаєш старітися, - мовила Пеппі. – Восени мені вже буде
аж десять років, найкраща пора життя вже позаду.” (164) Трошки
пізніше думка Пеппі “доходить” і до її друзів.
“
Раптом по обличчю Томмі пробігла тінь.
-
Я
не хочу стати великим, - твердо сказав він.
-
І
я також не хочу, - мовила Аніка.
-
Ще
б пак, є чого хотіти, - погодилась Пеппі. – Великі люди ніколи не радіють. Вони
все думають про свою нудну роботу, модні убори, мозолі і прибиткові податки.”
(257-258)
Розсудивши так мудро, Пеппі наділяє
дітей “чарівним” засобом проти дорослішання. А після прийому “спеціальних”
таблеток проголошує. “ – Чудово, -
мовила вона. – Тепер ми ніколи не виростемо, не матимемо мозолів та інших
прикрощів.”(260)
Порівнюючи стосунки Пеппі з татом
Єфроїмом, під час його приїзду, та свої стосунки з власними батьками, братик з
сестричкою не тільки сумують, а ще й плачуть. В них з батьками все не так! Їхні
батьки не сідають на підлогу і не грають на барабані, не танцюють диких танців. Не борюкаються зі своїми
дітьми, не лоскочуться й не регочуться. У них все пристойно, але сумно. Що вони
будуть робити, якщо Пеппі залишить місто? “Мабуть
гратимуть у крокет. І Аніка тяжко зітхнула.” (178) Додамо від себе, що це
буде звичайнісінький крокет, а не королівський, у Задзеркаллі, де замість
молотків, грають перевернутими фламінго…
Замислено і тихо лежать діти в своїх
ліжках, і не розмовляють, як це було завжди. “
Раптом почулось зітхання. Це не витримав Томмі. За якийсь час знову почулось
зітхання. Цього разу зітхнула вже Аніка. – Ну чого ти там сопеш? – роздратовано
запитав Томмі. Та Аніка не відповіла. Вона вкрилась з головою і заплакала.
(171-172) ” Страждають не тільки
діти. Страждає також мама Томмі і
Аніки. Вона ревнує своїх дітей до Пеппі, хоч і сама собі боїться в цьому
зізнатися. Так само ревнує, як і батько Джипа з “Чарівної крамниці” Уелса. Коли
Пеппі оголошує, що залишає місто і влаштовує прощальний бенкет, мама Томммі та
Аніки, на радощах “… дозволила бути у Пеппі, скільки вони самі захочуть…”(173) сподіваючись,
що це вже в останній раз. Не забудьмо, що мама цих дітлахів, разом з усіма тітками та дядьками,
голосувала за виселення Пеппі з міста.
Так, раптово повертається Капітан Довгапанчоха, і Пеппі, на радощах,
приймає рішення іхати разом з татом на острів, про що і оголошує у містечку.
Реакція дітей є несподіванною. Діти не просто сумують, вони тужать! Аніка “…подумала, що відтепер заплющуватиме очі,
коли їй доведеться йти повз віллу “Хованка”. Адже там більше не буде Пеппі! І
Аніці знов здалося, ніби чиясь крижана рука стиснула їй сердце.” ( 179)
(Чудове місце для перекидання “місточка” до подібного епізода у “Сніговій
Королеві”!) Так, пізнавши нормальне
життя з Пеппі, всі діти розуміють, що з її від’їздом це нове життя –
закінчиться. Здається, що Пеппі не проводжають, а хоронять. Прощальний бенкет
перетворюється на поминки. (Не за Фіннеганом, а за справжнім дитинством.)
Усвідомивши, що вже є відповідальною, за тих “кого вона приручила”, і не
бажаючи стати причиною дитячих трагедій, Пеппі приймає рішення - залишитись. Це
один з центральних вчинків\епізодів Пеппі, і його доцільно обговорити в класі.
ПЕППІ
СТАЄ МАМОЮ ТА БАТЬКОМ
Після повернення Томмі і Аніки з острова
Химерії, їхні батьки традиційно обціловують своїх дитинчат, і годують їх, і
підтикають їм ковдри… Але вручити різдвяні подарунки (хай із запізненням! )
забувають. Схоже на те, що вони і самі Різдво зустрічали без ялинки. Бо вони “…все думають про свою нудну роботу, модні
убори, мозолі і прибиткові податки.” (257-258)
Ці дорослі можуть відмінити свято, але не діти, які його потребують!
Тому і Різдво до дітей все ж таки приходить. Волею дівчинки, що дорослішає у
нас на очах. Так, в Пеппі є і ялинка, і подарунки, і святково накритий стіл.
Для інших. Та й на її столі, на Святвечір, все як годиться, різдвяні страви,
зовсім не схожі на ті, що готувала Пеппі
для себе на початку книги. Як же вдячні їй діти за Різдво та шляхетні різдвяні подарунки в
середині січня! Фактично Пеппі виконує щодо Томмі і Анікі обов’язки і батька, і
матері, і старшої сестри. (А її подарунки – дійсно дитячі! Як варіант творчого
завдання, можна скласти список всіх подарунків, що зробила Пеппі в усіх трьох
книгах.)
Звернемо увагу ще й на те, що, начебто,
неохайна щоденно, Пеппі канонічно точна на Різдво. І “бути батьками”
намагається не тільки для сусідських дітей, а й для всіх дітей в місті, звідси
і епізоди в цукерні та іграшковій крамниці. Вона все розуміє і відчуває, але не
вона править цим світом… І не вона створювала шкільні програми та визначала
стратегію розвитку освіти.
Трагедія Пеппі полягає в тому, що для
неї все всерйоз, як і у Пітера Пенна, або містера Дикуна з роману “О, дивний
новий світ!”. Вона до цього світу – вже не пристосується.
Завданням для учнів може бути пошук
цитат, де Пеппі є сумна, тиха, замислена, закохана. Ці епізоди розкидані по
всій трилогії, і це робить образ героїни глибоким та складним. Пеппі плаче над
померлою пташкою, але соромиться своїх почуттів... Нехай же наші маленькі
читачі знають і про це!
Щодо Томмі і Аніки, то вони повертаються
у цивілізацію, лише трошки погравшись у щастя. Он вони, в рожевих піжамах, вже
й зуби чистять, бо належать до іншої культури, для них спілкування з Пеппі,
короткий перепочинок, коротке
дитинство-карнавал. А далі – “Я людина серйозна...”Але вони таки підростають
і фізично, і духовно, бо вже про щось починають здогадуватись. “Вона…вона, мабуть, тепер дуже самітна, -
сказала Аніка тремтячим голосом.” (261) Все, на що вони поки що здатні, це
- помахати їй рукою. (Хотілося б вірити, що не в переносному значенні, а як
привітання.) “ – Якщо вона гляне сюди, ми помахаємо їй рукою, - сказав Томмі. Але
Пеппі й далі замріяно дивилась на світло. Потім загасила свічку.” (262)
ЛІТЕРАТУРНІ
ПАРАЛЕЛІ ТА ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ
Літературними попередниками Пеппі були
як різноманітні шекспірові і не шекспірові шути, так і числені блазні та
юродиві, яким королі дозволяли говорити про все. Та ще й правду! В чомусь Пеппі
– Квазімодо, в чомусь – Есмеральда. У тої Кізочка знущається з чиновників, а
ця, з конем та мавпою, глузує з них сама.
Маємо на увазі, що літературними
попередниками як Пеппі, так і Ліндгрен, були також ваганти, трубадури,
скоморохи, мандрівні театри та цирки, цигани з ведмедями та ярмаркові балагани,
різдвяний бурсацький вертеп, водіння Кози…Та й сучасні весільне перевдягання
(на другий день) в тих таки циган та в солдата, доводять непохитну любов народу
до карнавалізації буденного життя. Діти просто ж потребують на “карнавали”
значно більше днів, ніж дорослі. Бо вони “люди серйозні”… (Маємо на увазі
дітей!)
Мова повісті та й самої героїні сповнена парадоксами, каламбурами та
аллегоріями, кожна з яких спалахує безліччу відтінків. Звідкіля це? А від
мандрівок, від спілкування з цікавими дорослими, від читання… Пеппі тільки вдає
з себе неосвічену, але читала Робінзона Крузо ( Дивись с. 161), як і Том
Сойєр читав “Дон Кіхота”. Коли Пеппі
говорить:“Я застрелила лева… Отой людоїд
від мене не втече…” , а діти нічого подібного не бачать, це так нагадує
вітряки Дон Кіхота, яких не бачить бідний Санчо. …або караван слонів та верблюдів з
діамантами, яких бачить Том Сойер, але
не бачить Гекльберрі Фінн.
Не всі жарти Пеппі зрозумілі дітям, але
“таблиця вноження”, “прибиткові податки”
і таке інше, вони осягають. Осягають і розуміють, що Пеппі не просто
помиляється , чи випадково перекручує слова, а грається словами, прояснюючи їх
справжній зміст і своє ставлення до явищ, які ці слова позначають. Все це
нагадує і мову “Аліси…” , і народні замовляночки, і жарти… Фольклор майже всіх
народів світу має подібні твори у своїх виховних арсеналах.
Безумовно, в тексті “Пеппі” звучать і
раблезіанські мотиви.
Це стосується як бенкету тіла, так і
бенкету душі… Під час її прощального бенкету столи заставлені пляшками з
лимонадом, сковородами з ковбасою та тортами. Реальне втілення “Дитячого меню”!
Як це нагадує життєві міркування Тома Сойера! “Куплю барабан, справжню саблю, червону хустку, бульдога-щеня і
одружусь.” Дійсно, справжне
дитяче щастя! “ Прошу, дайте мені вісімнадцять кілограмів
карамельок, - сказала Пеппі і вийняла золоту монету. Жінка витріщила очі. Вона
зроду не продавала ще нікому стільки карамельок”(110) Діти давляться
дармовою карамеллю, а дорослі – надприбутками. Як в цукерні, так і в
іграшковому магазині. Цікаво, що собі Пеппі нічого не взяла. Ось і запитання до
учнів, як ви думаєте, чому?
Події на острові серед озера в “Пеппі…”–
це майже калька з пригод на острові Тома Сойєра з друзями. Та й в Південних
морях відбувається те ж саме, тільки довше і яскравіше. Правда пригадується
антиробінзонада, та антиутопія У. Голдінга “Володарь мух”? Вогнище, смажена шинка, купання, смачні плоди хлібного дерева і
нескінченна гра, “Канікули” довжиною в усе життя…
Тут, ще по дорозі на острів, вже ніяких
панчох: “Вона стояла на вахті зовсім
роздягнена, тільки мала пов’язку
навколо стегон. ” (227) Не відстають
від неї й Томмі з Анікою. “ І чим далі
посувалися вони на південь, то більш скидали з себе одягу. З неповоротких,
закутаних у теплий одяг дітей що
перетинали Північне море, вони обернулися тепер на голих, гнучких, засмаглих
шибайголов із барвистими пов’язками
навколо стегон.” (227-228) На острові ж –
знову Джунглі: “… і вода перед ними була
гладенька мов дзеркало.
Закономірність цього оголення цілком природна, як і
оголеність дерев, хмар, води…
***
Відомий дитячий письменник, та літературознавець
К. І. Чуковський в своїй книзі-дослідженні дитячої психіки та мови “Від двох до
п’яти”, наголосив на “педагогической ценности перевертышей”, і “лепых нелепиц”,
і “світу догори ногами” для розвитку дітей. Він, а слідом за ним і провідні
вчені - педагоги доводять необхідність
подібної “гімнастики інтелекту”. Тож, шановні колеги, братися за цю книгу
серйозно, чи ні, вирішуйте самі. Як по відношенню до своїх власних дітей, так і
щодо учнів, яких нам довірили їхні батьки.
Пам’ятаймо лише, що “Покинуті діти часто
живуть з батьками.” NN
Не забудьмо і слова Надін де Ротшільд:
“Якщо дитина не буде відчувати, що ваш дім належить і їй також, вона зробить
своєю домівкою вулицю.”
Цим дітям, що вже зустріли “Пеппі…” і
Пеппі, на відміну від інших
, - повезло. На вулиці їх зустріла Пеппі. Не завжди так щастить…
, - повезло. На вулиці їх зустріла Пеппі. Не завжди так щастить…
На
кінець уроку в зошитах учнів: закони вілли
“Хованка”, які складаємо разом у класі, користуючись “підказками” тексту та
Пеппі.
Домашнє
завдання: більше читати. Пристойних
текстів. Бажано – з книжки. Хоч би й електорнної…
Система
уроків щодо вивчення казки Р. Кіплінга “Мауглі”
Пояснювальна записка
Загальновідомо, що перша чверть для
п'ятикласників - це завжди проблема. Починається адаптація до нових умов
навчання. Нові предмети, нові вчителі, нові приміщення, нові вимоги. П'ятий -
ключовий клас, в якому формується свідоме і зацікавлене ставлення учнів до
зарубіжної літератури, як нового навчального предмета. Або не формується.
По закінченні початкової школи учні не
мають досвіду аналізу художнього тексту, за інерцією збиваються на переказ (як
це було на "Читанні"), мають недостатню техніку читання, малий
словниковий запас... Тому, при вивченні творів зарубіжної літератури, вважаємо,
що головна робота над текстом повинна відбуватися на уроці, а не дома. Таким
чином, більшу частину матеріалу діти засвоюють під час власного навчального
діалогу, та сприймаючі діалог вчителя з
іншими учнями.
Пропонуємо розробки циклу уроків по
вивченню в 5 класі казки Р. Кіплінга ''Мауглі". З усіх попередніх тем, а
їх до "Мауглі" близько 20, це перший твір, в якому діє герой –
хлопчик.
З ним дитині найлегше себе співвіднести,
враховуючи не тільки, вік, а й унікальний досвід дітей в спілкуванні з
природою. Тому що Мауглі - свій! На наш погляд, "Мауглі" не тільки
місток між літературною казкою й художньою літературою-це "ключ",
яким учні "відімкнуть" наступні твори з програми п'ятого класу. Тема
дитини-людини без допомоги зовні (острів, самотність як острів, відсутність
батьків, ровесників...) чекає їх в наступних творах з програми п'ятого класу:
"Пеппі-Довга Панчоха", "Діти капітана Гранта",
"Робінзон Крузо", "Канікули" Р.Бредбері, "Біла
тиша". Всі попередні уроки дають можливість підготувати учнів до
сприйняття "Мауглі" й роботи з ним на досить глибокому рівні.
- "Прислів'я і приказки"
допоможуть сприйняти афористичність мови в "Мауглі";
- тема творення свого світу, своєї
"зграї", землі-планети повинна привернути увагу учнів в "Пані
Метелиці", "Початку", "Старому Завіті",
"Попелюшці", "Бременських музикантах";
- тема вірності, самопожертви заради
друзів-батьків-сім,ї-зграї звучить на уроках по Андерсену: "Дикі
лебеді", "Снігова королева", "Стійкий олов'яний
солдатик". Саме тут, на початку шкільної програми з світової літератури, в
кожному класі будуть сформовані і стиль спілкування на уроці, і правила
подальшої "гри", і стиль вашої роботи, який дітям (а вони
спостережливі та чутливі) доведеться прийняти.
Урок 1.
Життя
і творість Р. Кіплінга.
Оглядове знайомство з казкою “Мауглі”.
Мету свого першого уроку по цій ми
бачимо в тому, щоб:
дати учням уяву про обставини життя та
особливості творчості Кіплінга,
познайомити учнів з історією написання
"Книги джунглів", оглянути сюжет “Мауглі”;
розвивати мову й мислення дітей,
зацікавивши їх дослідницькою роботою.
Відсутність достатньої кількості повних
текстів “Мауглі” не дозволяє багатьом вчителям вільно орієнтуватись в
хитросплетіннях сюжету. Без цього важко щось кваліфіковано пояснювати учням.
Тому, вибачившись, все ж нагадаємо, кількість частин та послідовність подій в
казці “Мауглі” та, що дуже важливо, вік героя в кожній з частин.
1.
Брати Мауглі.
В цій частині розповідається, як
голе дитинча з,явилося у вовчому лігві, як йому дали ім,я та прийняли до Зграї,
з якої через 10-11 років Мауглі таки було вигнано, і він пішов до людей.
Детально описуються дві вовчі Ради, які відбулися з інтервалом в 10 років. В
цій частині нашому герою було відповідно близько 1 року та 12 років.
2.
Полювання Каа
Ця частина повертає читача назад,
та розповідає про процес навчання Мауглі, знайомить з методикою виховання від
ведмедя Балу і пантери Багіри, КІПЛІНГ
?????
описує їх педагогічні наради та
роздуми, пояснюються деякі Закони Джунглів. Семирічного Мауглі захоплюють
мавпи, друзі його звільняють і карають. Тут теж змішані епізоди, в яких Мауглі
від одного до 12 років.
3.
Як до Джунглів прийшов Страх
Тут міститься детальний опис
співіснування жителів джунглів під час Великої Посухи, а також розповідь про
унікальний Закон Джунглів. Знову суміш епізодів, де Мауглі в віці від одного до
12 років.
4.
Тигр-Тигр
Розповідає про життя Мауглі у
людей, де він вивчає людську мову, служить пастухом, дивується людським
законам, вбиває Шер-Хана, повертається до Зграї, і створює свою Зграю з чотирьох вовків-братів. Тут
автор, забігаючи наперед, повідомляє про те, що в майбутньому Мауглі назавжди
повернеться до людей і одружиться. Герою тут близько 12-13 років.
5.
Напад Джунглів
Селяни переслідують Мауглі, намагаються вбити його самого
та матір з її новим чоловіком. Мауглі та його друзі-тварини рятують батьків від
розлюченого натовпу. З метою помсти, Манглі напускає Джунглі на село. Його вік в цій частині 13-14 років.
6.
Королівський анк
Манглі досліджує значення грошей,
коштовних металів і дорогоцінного каміння в житті людей. Разом зі своїми
друзями-тваринами доходить до розуміння вбивчої сили коштовностей. В цій
частині його вік 14-15 років.
7.
Червоні Собаки
Мауглі в союзі
з вовками, удавом Каа та бджолами воює і перемагає Червоних Собак. Це є
випускний іспитом для вихованця Джунглів. Мауглі складає його в віці 15-16
років.
8.
Весняні перегони
Остання
частина, де герой хворіє на “передчуття кохання”. Мауглі збирається померти,
жаліє себе, зустрічається з матір’ю, закохується в дівчину та назавжди
прощається з Джунглями.
Крім цього, казка має в своїй структурі
декілька? віршованих текстів, що знаходяться між частинами і містять в собі
“довідковий матеріал”, зокрема деякі з Законів Джунглів…
В спрощеному вигляді головню
сюжетоутворюючі лінії треба проговорити-пояснити дітям. Звісно, якщо вивчати з
ними текст, а не переказувати діафільм, чи “мультики”.
Після оголошення теми та запису її в зошити, демонструємо портрет Р.Кіплінга та
ілюстровану книгу "Мауглі".
Починаємо урок з запитань:
- Чи знаєте ви історію про Мауглі, чи
бачили діа-, мульт-, кінофільм?
- А чи знаєте ви цю людину?
- Ні? Це письменник, що вигадав і самого
хлопчика Мауглі, і його пригоди, а також його друзів та ворогів. А ось чому він
вигадав САМЕ ЦЮ історію, ми й спробуємо відповісти на цьому уроці. Розповідаємо
про сім'ю Кіплінга (батько - художник і скульптор), про місце народження
(Індія) та такі дати, які ми записуємо:
Народився
у 1865, до 1871 жив в Індії.
З
1871 по 1882 навчався в Англії.
У
1882 році повернувся до Індії і працював журналістом до 1888 року. Багато
мандрував. Саме в цей час виходить ОСЬ ЦЯ
книжка, але під другою назвою. Не “Мауглі”, а "Книга джунглів", в
1894 -1895 роках - викликає інтерес в усьому світі. В 1907 році письменника
нагороджено Нобелівською премією. Помер у 1936 році.
Знайомимо учнів зі значенням слова
"біографія". Записуємо: біос - життя, графія - запис. Таким чином
учні усвідомлюють , що попередній запис - запис життя - це біографія.
Пояснюємо, що життя можна не тільки записати, але й намалювати, і цей малюнок
допоможе нам багато що зрозуміти. Малюємо на дошці схему:
Індія Англія Індія Мандри “Книга джунглів”
6
років 11 років 6 років
1865-1871 1871-1882 1882-1888 1894-1895
і працюємо з картою світу паралельно. На
карті знаходимо Індію й закріплюємо паперові малюнки немовляти, потім малюка на
паперовому пароплаві "веземо" до Англії на навчання. В Англії він
"стає", навчаючись, 18-річним юнаком, який "повертається"
до Індії. Потім він "пише" книжки та "мандрує" по інших
країнах. Повертаємось до схеми і, заповнюючи її, ведемо бесіду по таких
запитаннях;
- Чи сам Кіплінг обрав місце, де
народитися? (батьки)
- Чи сам вирішив навчатися в Англії?
(батьки, бо йому тільки 6 років)
- В якому віці повертається до Індії?
(18)
-
А чому він повернувся до Індії?
- Скільки років навчався? (11)
- Чому після Індії почав мандрувати?
- Скільки років йому було, коли написав
"Книгу джунглів"? (близько ЗО)
Зрозуміло, що ключове питання, на якому
тримається весь урок, - це питання про причини повернення Кіплінга до Індії.
Виходимо лише з відомих нам (п'ятикласникам) фактів і міркуємо разом. Факт, що
повернення було більш свідоме, ніж поїздка на навчання в шестирічному віці.
Факт, що дитячі спогади - найяскравіші. Факт, що "Книга джунглів" не
про Африку, а про Індію. Факт, що написана вона з великою любов'ю, і не на
замовлення. Спираючись на ці безперечні факти, шукаємо продовження до
речення-висновку: "Мауглі" з'явився тому, що..."
Підштовхуємо учнів до "відкриття"
зв'язку між власним життям Кіплінга, його досвідом і створеним ним світом -
"Книгою джунглів".
Вважаємо за доцільне працювати, але
остаточно не визначатися з відповіддю на ключове питання й залишити його для
домашньої письмової роботи (5-10 речень).
На
кінець уроку в зошитах учнів: словникова
стаття до слова "біографія", схема з чотирма головними періодами
життя письменника, запитання, до якого шукають і пишуть-відповідь вдома, та
перше відкриття: "Те, що пише письменник Кіплінг, тісно пов'язане з його
біографією, думками, переживаннями. Ми зрозуміли це, досліджуючи уважно його
біографію".
Малий обсяг матеріалу на цьому уроці
дозволить утримувати спокійний, можливо, навіть повільний темп роботи, що дасть
час для дитячих роздумів (хоч ми їх і підштовхували часом) та впевненості в
тому, що наші висновки - це дійсно зроблене відкриття, а не зазубрена фраза.
Виходячи з можливостей та читацьких
інтересів того чи іншого класу, стилю роботи різних вчителів, можна ускладнити
або зробити легшими деякі ходи, запитання, ігрові моменти уроку.
Як додатковий матеріал до уроку можливе
використання фотографій з кінофільму Ф.Трюффо "Дика дитина",
розповіді про реальні факти виховання тваринами людських дітей (що, можливо,
стало відомо Кіплінгу-журналісту та вплинуло на формування сюжету).
Щоб підкреслити спрямованість уроку саме
на ТВОРЦЯ, а не на ТВІР і одночасно цей твір освіжити в пам'яті, можна навіть
прокрутти на підвищеній швидкості діафільм (зразу після портрета письменника),
не читаючи тексту під кадрами та фіксуючи кадри на 2-3 секунди. Розчарування
дітей можна пом'якшити, зауваживши, що до Мауглі ми повернемось на трьох
наступних уроках. Але до Мауглі-тексту, а не до Мауглі-кіна.
Крім зазначеного вище, домашнім
завданням є читання частини під назвою "Брати Мауглі" та повторення
записів в зошиті, а також відтворення послідовності того, як ми дійшли таких
висновків. (Останне, для сильних учнів.)
P. S. Кіплінг втік до
Індії з-за гратів англійської школи та суспільного устрою, Екзюпері з замку в
повітря, Грін, з задушливої атмосфери Вятки – до моря… Як і їхні герої… Нічого
нового, бо донкіхотство, це соціально-психологічне явище. (Так, я знаю, воно
небезпечне для сім,ї, колективу, суспільства… )
Урок 2 .
Що ховається в джунглях тексту?
Метою цього уроку є спроба спільного з
учнями аналізу художнього тексту, "занурення" в нього (на відміну від
звичного шкільного читання), дослідження його особливостей.
Пояснюючи та записуючи тему уроку,
ставлячи завдання для роботи, записуємо значення слова "аналіз" -
аналізіс, гр. - розкладення, розчленування. Ще раз нагадавши/ спитавши в учнів,
з кількох частин складається "Мауглі" (8), як зрозумілий дітям символ
демонструємо їм матрьошку з 8 ляльками
всередині. Ми розглянемо сьогодні лише першу "ляльку", перший розділ
- "Брати Мауглі", не читаючи інших, але пам'ятаючи про їх
існування.
Переглянувши попередні записи в зошиті,
учні відповідають на запитання:
- Хто такий Р.Кіплінг? (англійський
письменник)
- Чому англієць написав книгу про
індійського хлопчика, індійські джунглі?
-
Що таке
біографія? Про що можна з неї дізнатися? До роботи підключаємо домашні
відповіді (Чому Кіплінг повернувся до Індії?).
-
Починаючи
роботу з текстом, прошу учнів уявити, що один з них, переглянувши діафільм і не
читавши тексту, відсутній на нашому уроці, вирішив погратися в Мауглі, для чого
втік до лісу. Наче про нього наступні слова Кіплінга: "Він усе ріс та ріс,
як тільки може рости хлопець, що не знає ні уроків, ні навчання, робився все
дужчим і дужчим, не замислюючись ні над чим у світі, окрім того, як роздобути
їжу". Ці слова з'являються на дошці й не зникають впродовж наступних
уроків.
Аналізуючи першу появу Мауглі і перед
вовками, й перед читачем, звертаємо увагу на його зовнішність (або портрет,
якщо це поняття в учнів вже сформоване на попередніх уроках): "...голенький, темношкірий малюк,
ніжна та пухка крихітка, яка тільки що почала ходити". Визначаємо його
вік: приблизно 1 рік. "Він дивився
в очі Батькові Вовку і посміхався". Чому посміхався? Та тому, що не
розуміє, що його чекає, вовки для нього - пухнасті іграшки!
Перші висновки. На початку свого
перебування а джунглях наш безіменний хлопчик, слабкий і дурненький в усьому,
крім їжі (епізод з вовченятами, яких він розштовхував, добираючись до молока
Матері Вовчиці). Це видно не тільки нам, читачам, але й вовкам:
"...я
міг би вбити його однією лапою..."
- каже Батько Вовк. "Все рівно він
помре від зимових дощів... Або Сонце спале його". Це оцінка інших
вовків під час прийняття хлопчика до Зграї. Тому і нарікають його Мауглі, що
означає "жабеня", за схожі ознаки:
малий, слабкий, голий. Рішення залишити
його живим біля себе приймає Вовчиця, і не з власної доброти, бо Ракша означає
"Сатана". (Залишивши 10-11 чистих рядків на початку другого уроку та
назвавши цю табличку Імена героїв "Книги джунглів", учні заповнюють
її на протязі наступних уроків, по мірі появи нових істот.)
Перше міркування Вовчиці пов'язане з
безпекою власних дітей, яких треба вигодувати, не зрушаючи з місця ("Мені потрібно ловити за двох ці
дні", - каже Батько Вовк), бо в разі загибелі Мауглі (порушення Закону
Джунглів) місцеві жителі-сусіди порушать теж
Закон і разорять вовче лігво.
Переходячи до епізоду про Раду, де
вирішується доля кожного вовчого малюка, нагадаємо учням, що Зграя живе за
Законом Джунглів. Залишаємо в зошиті запис: "Закон"
-
правило,
обов'язкове для всіх.
Доходимо до висновку, що для більшості
" вічно голодних вовків", яких підговорив голодний Шер-Хан-Ленгрі,
кульгавий (миттєво - до таблички запис!), Мауглі - просто невеличкий шматочок
м'яса, і тому вони з радістю біжать до вбитого Багірою (і її в табличку!) бика
(великого шматка м'яса). Більшість вовків "не бачать далі власного
носа" (цей вислів я закладаю і пояснюю на уроці
8-9 "Приказки і прислів'я").
Пригадавши/перечитавши/ розмову тих, хто
залишився з Мауглі й не побіг по м'ясо, Багіри, Балу (теж в таблицю!), Акели та
Батьків Вовків, ми зрозуміємо, чому, з якою новою метою вони вирішили його
залишити в Зграї. Мудрі Балу, Багіра, Акела (чому вони мудрі, стане ясно
пізніше) кажуть: "Прийде час, коли
ця гола істота допоможе нам... людські діти дуже розумні. Зроблена добра
справа". Добра і в значенні корисна, взаємовигідна. Вони турбуються
про всіх: вовків, жителів джунглів, людей-сусідів! Турбуються про злагоду,
співіснування.
Ось чому Мудреці Джунглів спільно (символ
природи взагалі) беруться за цю "голу істоту" і спільно починають
перетворювати істоту на особистість.
Але придивившись уважно до кіплінгового
опису навчання в "Братах Мауглі", нам більше кидається в очі не
навчання, а "...вигрівався на
сонечку, спав, їв і знову лягав спати;
коли
йому було жарко чи траплялося збудитися, він купався в лісових озерах; а коли
хотів меду... він видирався за ним на дерево, чого навчала його Багіра".
Так, Батько Вовк
розповідає йому про навколишній світ,
так, Балу знайомить його з новою їжею, так, Багіра попередила його про Закон
Джунглів (все - твоє, крім людської худоби), але ми бачимо в тексті: "Більше за все йому подобалося ходити
з Багірою в темну й теплу лісову хащу і засинати там на цілий день, а вночі
стежити за тим, як Багіра полює (!!!)". Виникає враження, що навчання
йде легко та приємно, ніби-то жартома. Ось чому, коли ми бачимо Мауглі через
10-11 років (в цій же частині “Брати Мауглі”), його впевнена поведінка, сміливі
вчинки, довершена мова є для нас приємною несподіванкою. Звідкіля це в нього,
якщо він тільки "...вигрівався на
сонечку..." (повторюю вищезгадану цитату)??? Пригадуємо/перечитуємо
промову Мауглі на Переможній Раді, і нам незрозуміле, чому він:
- Вчорашніх товаришів (ще три листки
тому!) тепер на Раді зве "собаками"?
- Називає себе Людиною?
- Отримує перемогу над Зграєю, Шер-Ханом
і плаче?
- Не хоче кидати джунглі, але залишає
їх?
Справді, чому, залишаючись без джинсів
та модних кросовок, навіть без бейсболки, Мауглі справляє враження не лише на
вовків, а й на нас?
"...
хлопчик стояв голий, випроставшись на весь зріст, довге чорне волосся кучерями
спадало йому на плечі, осяяний світлом палаючої гілки, від якого довкола
скакали і тремтіли (навіть!) тіні.
-
Гаразд, - промовив Мауглі, гордо озираючись навкруги, - я бачу, що ви - собаки.
Я піду од вас до свого племені, - коли то справді моє плем'я".
- Чому, за чим Мауглі йде до людей, до
яких ще два листки тому ставився з недовірою?
- Чому... чому... чому?..
Драматично цей цикл з шести уроків ми
намагались продумати так, щоб саме на другому уроці виникла напруга, криза в
розумінні тексту. Кількість запитань без відповіді саме на кінець другого уроку
повинна приголомшити учнів. Тоді має спрацювати третій урок, на який їм буде за
чим йти (а не тому, що дзвоник почули). Бачимо, що кількість матеріалу
критична, часу мало, але розірвати його, винести на наступний урок (через 3-4
дні!), значить - знищить! Тому вихід або в тому, щоб стиснути матеріал високим
темпом, або в проханні до завуча про спарений урок. Якщо саме тут не зіткнути
перший портрет Мауглі - з останнім, вся наша
"хатка" розвалиться, а це не на користь учням.
Впевнившись, що ці неузгодженості в
тексті виявлені для учнів і що вони дійсно зацікавилися пошуками розгадки,
завершуємо урок, нагадавши про умовного однокласника, який після діафільму
гріється на сонечку в лісі, спить, їсть і знову спить...
На
кінець уроку в зошитах учнів: словникові
статті до слова "аналіз" та "закон", почата таблиця власних
імен героїв, п'ять запитань з вільними рядками для відповідей та два описи
Мауглі (1 рік і 12 років). Дома учні читають "Полювання Каа",
закінчуючи заповнення таблиці власних імен, та пробують зробити малюнки Мауглі
перед вовками:
"Перша зустріч" та
"Мауглі з Червоною Квіткою" (Тут є привід пригадати Прометея…)
Урок 3.
Що ж таке справжне навчання?
Це урок відповідей та знахідок, і тому
для нас найважливіше - створити ситуації, коли учні відчують радість від
власної спостережливості, вдалої думки, дотепної репліки, підміченої деталі.
Також потрібно привернути увагу учнів до того, як Кіплінг долає неузгодженості
в тексті, повертаючись до навчання та виховання Мауглі.
Розглядаючи малюнки Мауглі (1 рік і 12
років), повертаємось до наших запитань. Вонюче вовче лігво, сире м'ясо, холод,
воші... Звідкіля ж у Мауглі розум, сміливість, самоповага? Чим він переміг тих
вовків? Знову порівнявши художній текст з матрьошкою, нагадую, що художній
текст має ряд таємниць і цікавих особливостей, які важко "втулити" в
кіно-, мультверсії. Згадуємо хлопця, який. після діафільма думає, що все
зрозумів, і досі гуляє в умовному лісі. А ми достаємо другу ляльку, яка
ховалася в першій, та знову пірнаємо в джунглі тексту.
Початок другого розділу відсилає нас в
минуле й розширює наші знання саме про навчання та виховання Мауглі. "Все, про що далі розповідається,
сталося до того, як Мауглі було вигнано з Вовчої Зграї. Це було в ті дні, коли
Балу навчав його Закону Джунглів". Малюючи схему та полічивши вік
героя, робимо відкриття: В "Братах Мауглі"
Кіплінг стисло описав події від першого
по дванадцятий роки життя нашого героя, а в "Полюванні Каа" - тільки
один день та одну місячну ніч сьомого року життя Мауглі.
Учням важко зрозуміти, що, рухаючись
вперед в просторі сторінок, ми повертаємось назад в просторі часу, але вони
повинні це усвідомити, і для цього ми намалюємо схему "Біографія
Мауглі".
У людей "Брати Мауглі До людей До людей
1 рік 12 років 17 років
"Полювання Каа
7
років
Тепер, коли ми бачимо, де (в часі)
відбуваються події, звертаємо увагу учнів на Балу, який вовченят навчає тільки
тому, що торкається їхньої зграї і племені, а Мауглі - всьому. "Він
-
дитя Людини й повинен знати всі Закони Джунглів",
- каже Балу. Зазирнемо разом із Багірою на зелену галявину, де Малу навчає
Мауглі. Тут вже й згадки немає ні про сонечко, ні про купання, ні про сон, ні
про їжу (Кіплінг наче схаменувся й гарячкове надолужує, "лікує"
текст, вирівнює його недоліки), "...з
цього можна бачити, яку безліч законів приходилося вивчати напам'ять Мауглі, і
він дуже втомлювався повторювати одне й те ж сотні разів". Після цього
Мауглі ще й по потилиці від Балу отримав, розсердився й втік. А ведмідь
виправдовується перед Багірою: "Ось
я і навчаю його цим речам, ось чому я його, буває, ляскаю легенько, коли він
забуває..."
"Легенько!
Що ти розумієш в цьому, стара залізна лапа, - пробурчала Багіра, - в нього все
обличчя пошматоване від твоїх "пестощів". Соромся!". Насипні
слова Балу просяться в зошити учнів: "Краще
хай він буде подряпаний з ніг до голови мною, який його любить, ніж постраждає
коли-небудь від свого неуцтва". З-за плеча Багіри бачимо, як сердитий
і зморений Мауглі спускається (на прохання Балу) з дерева й хоч і каже: "В мене голова гуде, як вулик з
бджолами", але пишається своїми знаннями: "У Джунглях не одна мова, - я знаю їх усі". І не тільки
похваляється, а й промовляє слово Мисливського Племені ведмежою, потім
пташиною, потім зміїною мовами. Тепер учням стає зрозумілим ім'я, яким вчителі
називають хлопця - Братик. І до чого його готують.
Але Братик - семирічний шибеник і не
завжди володіє собою. Ось він вже й проситься гуляти. "Чому мене не пускають до мавп? Вони стоять на двох ногах, як і я!
Вони не б'ють мене твердими кігтями. Вони граються з ранку до вечора.
Відпустіть мене наверх! Злий Балу, пусти мене! Я знову буду грати з ними!"
(Мауглі не розуміє, що Мавп'ячий Верх - насправді є Низ. Чи вдасться це
зрозуміти моїм п'ятикласникам-читачам?).
Мауглі не тримають за руки-ноги, йому
пояснюють, хто такі Бандар-Логи, і він сам приймає рішення не мати з мавпами
ніяких справ. Але його викрадають-таки мавпи. Викрадають з острова-сну, з
острова-рішення, з острова-школи, яку йому створили Мудреці Джунглів.
"...але
відповіді не було, і Мауглі зрозумів, що потрапив в паскудне місце. "Все,
що Балу казав мені про Бандар-Логів, дійсна правда, - міркував він, - У них
немає ні Закону, ні Клича Мисливців, ні вождів, - нічого, крім пришелепкуватих
слів та злодійкуватих рук. Якщо я тут помру, то з власної вини. Треба подбати
про те, щоб повернутися в рідні Джунглі. Балу, скоріш за все, відлупцює мене,
та все ж краще, ніж гасати за літаючими пелюстками разом з Бандар-Логами".
Мауглі на Острові Глупоти. Він
вибереться з нього, вчителі вірять в це: "Він
розумний і добре освічений..." Є привід поговорити чим, на думку дітей
відрізняються ці поняття, а потім, як заведено, перевірити власни понятя з
словником. Має сенс також спитати в учнів, щоб вони зробили на місці Мауглі,
коли б побачили над Островом Глупоти шуліку Чіля. "Ми однієї крові", - кричав Мауглі на пташиній мові,
побачивши а небі над собою шуліку Чіля. Потім, під час битви з мавпами, Мауглі
промовляє: "Ми однієї крові, ви і
я", - на зміїній мові. І залишається живим, впавши у зміїне логово. А
як віртуозно він падає!
"Хлопчак,
вихований людьми, жорстоко розбився б, впавши з висоти п'ятнадцяти футів, та
Мауглі впав так, як навчав його Балу, торкнувшись землі ногами".
Звернемо увагу учнів на те, як часто з'являються в тексті другої частини
виділені слова: навчав, навчався, мова, розумний, освічений! Воістину -
"Спочатку було Слово". (Тут відкривається простір для цілого
дослідження, для зближення "Книги Джунглів" з Книгою Книг..: але...)
Нам час заповнювати останню табличку та
підбивати підсумки уроку. Справжнє навчання:
- це коли повторюєш сотні разів;
- це каш дуже втомлюєшся;
- це коли голова гудить, як вулик;
- коли безліч речей вивчаєш напам'ять,
- це коли, буває, ляскають і по
потилиці;
- це коли дуже важко.
Але це єдиний шлях не залишитися мавпою
назавжди.
Ось і відповіді до другого уроку, Мауглі
такий на Раді тому, що він навчається по-справжньому, Саме це дозволяє
12-річному хлопчику впевнено почувати себе серед вовків. Він долає труднощі
навчаючись, він долає самого себе, він судить сам себе. Ось тепер можна не
тільки безглуздо посміхатися вовкам, як в першу зустріч, можна "... розпрямитися на весь зріст,
тримаючи глек з вогнем у руках. А тоді потягнувся і позіхнув прямо в обличчя
Раді". Навчатися, як народжуватися - боляче й важко. Але тоді тобі
видно "далі власного носа". Справжнє навчання - коли знання не
обмежені, коли розумієш, що все - спільне, все - пов'язане між собою. Ось кого
виховували Джунглі, ось їхня спільна мета. Вони вирощують довершену людину, яка
височить в свої 12 років над бійкою, бо вона, ця нова людина, за злагоду, за
співіснування. Ось чому, отримавши перемогу, Мауглі плаче. Крізь пробоїну в
стіні мавпячого міста Мауглі кидається до Балу та Багіри, обвиває іх шиї руками
й, вперше в творі, називає їх Братами (вперше з великої літери!). Вони досягли
головної мети - читачі починають розуміти, що не тільки Мауглі, ми всі однієї
крові. І зашкодити цьому не зможе ні вовче лігво, в якому ми всі опинилися, ні
холод (нетопленої квартири та школи), ні, навіть, воші...
На кінець уроку в зошитах учнів:
схема-біографія Мауглі, таблиця "Що таке справжнє навчання", слова
Балу: "Краще нехай він буде
подряпаний... мною... ніж постраждає від власного неуцтва", відповіді
на запитання до другого уроку.
Урок 4.
Хто такий справжній учитель в джунглях?
Закон та обставини, співіснування
Урок 5.
Що є цінністю в джунглях і в світі
людей?
Королевський палац в Удапхурі….
Урок 6.
Розвиток зв’язного
мовлення. Родзинки в тісті
тексту.
Ми повернемося на цьому уроці до
вузлових моментів попередніх уроків, переглянемо записи в зошитах, закінчивши
їх. Тепер у нас є час дослідити мову перекладу, посмакувати. влучне слово,
пояснити афоризми та метафори, через які перескочили за браком часу або до яких
ще не добралися, як не добралися до багатьох "ляльок" в джунглях
тексту. До речі, про матрьошку, - учні готові усвідомити значення слова
"символ" - предмет, який умовно позначає та пояснює якесь явище або
думку.
Тепер маємо час для зближень різних
текстів:
"Важче
за все судити самого себе", - каже
Маленький принц.
"Солдатик
стояв, освітлений яскравим полум'ям... стояв непохитно, з рушницею на
плечі".
"Море
билось об скелю і обливало їх бризками... але сестра й брати стояли, міцно
притулившись одне до одного..."
"Руки
Елізи вкрилися пухирями, але вона з радістю терпіла біль, бо лише так могла
врятувати своїх любих братів".
"Про
таке щастя я навіть не мріяв, коли був гидким каченям".
Потрібно зазирнути ще в одну
"ляльку", щоб учні зрозуміли, що навчають не тільки вчителі. Наш
Мауглі починає "ліпити" себе сам.
"Чи
варто бути людиною, коли не розумієш людської мови? Тепер я такий же дурний і
безмовний, як і людина, яка потрапила в джунглі. Треба будь що вивчитися
говорити на їх мові".
"Я
був Мауглі-Жабеня, - міркував він. - Тепер я сказав, що я Мауглі-Вовк. Я
повинен стати Мауглі-Мавпою раніше, ніж зробитись Мауглі-Оленем. І нарешті я
таки стану Мауглі-Людиною".
Як зразок поведінки під час бесіди
наведу учням приклад Багіри, яка перед тим, як звернутися до Ради, спитала на
це дозволу Закону Джунглів: "Поки
Вожак з Вожаком розмовляє, ти збоку тихенько постій".
Продовжити роботу по вихованню
цивілізованого ставлення до творів мистецтва (яке ми почали, розглядаючи
скульптури Геракла, картину Дейнеки "Майбутні льотчики" - до міфу про
Ікара) допоможе "Купання червоного коня" Петрова-Водкіна та, як
антитеза,
скульптура "Загибель Лаокоона та
його синів". Як приклад всеперемагаючої сили віри можна стисло розповісти
біблійний міф про Давида, проілюструвавши його скульптурою Мікельанджело. Ця
тема досить складна та делікатна, але то не буде справжнє навчання, коли учні
спершу знайомляться з порнографією на картах, календарях, батьківських
запальничках, "відіках", а потім вже, якщо пощастить, потрапляють до
музею чи беруть до рук альбоми з репродукціями. Тому п'ятий клас, я вважаю, до
такої розмови готовий, якщо ще не пізно*
В залежності від можливостей класу можна
попрацювати над поясненням текстових родзинок:
-
В мене знайдуться під язиком шипи...
-
Серце стрибає в мені, як гніздечко іволги на краю гілки...
-
Жалість мавп'ячого племені! Спокій гірського потоку!
-
...смикати смерть за вуса...
-
...люди падають, як горіхи (про смерть).
-
В своєму дворі і собака - пан.
-
...як горіхів на дереві (про велику
кількість).
-
Вони ще б трохи, і викроїли з мене сотню ведмежат
(Балу про бій з мавпами).
Працюючи з цим матеріалом, слід звернути
увагу учнів на те, що більшість порівнянь для мови героїв джунглів - природні,
тобто взяті з спостережень за існуючим світом. Це ще одне підтвердження
справжнього навчання, яке не припиняється для допитливих ніколи.
Залишилося "впустити" до класу
нашого втікача до лісу з одним "мультиком" в голові. Діти погодяться,
що йому було легше - нам на уроках важче, але погодяться вони й з тим, що
читання тексту дає більше знань, більше користі, ніж сон на сонечку. І ніяка
екранізація художнього твору не зрівняється з самим твором, та розмову про це
відкладемо до старших класів.
З музичного оформлення уроків по
"Мауглі" доречно використати платівку Пола Уінтера "Гімн
Землі", це так званий екологічний джаз, де спочатку звучить запис якихось
природних звуків (сигнали дельфінів та китів, спів пташок, вовче виття), а
потім, наче підстроюючись під них, починає звучати оркестр, розвиваючи
запропоновану природою музичну тему.
Немає коментарів:
Дописати коментар